неподільний — прикметник … Орфографічний словник української мови
неподільність — ності, ж. Абстр. ім. до неподільний 1), 2) … Український тлумачний словник
неподільно — Присл. до неподільний … Український тлумачний словник
єдиний — 1) (такий, крім якого нема нікого й нічого иншого), один, один єдиний, одним єдиний, один одним, одним один, один лиш(е), один тільки, один однісінький, один одніський, одним однісінький Пор. один I 2) (який становить собою внутрішню єдність,… … Словник синонімів української мови
єдність — ності, ж. 1) Тісний зв язок, згуртованість, цілісність, неподільність. 2) Поєднання в одному цілому, нерозривність зв язку. •• Фразеологі/чна є/дність стійке сполучення слів, що виступає в мові як єдиний неподільний на складові частини вислів. 3) … Український тлумачний словник
акредитив — а, ч. 1) Грошовий документ, що являє собою наказ однієї кредитної установи (банку, ощадкаси) іншій про виплату певної суми власникові документа. 2) Іменний папір, який підтверджує право особи, на ім я якої його виписано, отримати в банку вказану… … Український тлумачний словник
єдиний — а, е. 1) Один, без інших. || Лише один. 2) Який становить внутрішню єдність; цілісний, неподільний. || Тісно зближений, згуртований. || Загальний, спільний для всіх. •• Єди/на ста/вка прибутко/вого пода/тку ставка податку, що не залежить від… … Український тлумачний словник
необмежений — 1) (зі сл. влада , панування , воля , право і под. який не має жодних обмежень), повний, абсолютний, цілковитий; безмежний, неподільний, безроздільний (зі сл. влада , панування й под.) 2) (дуже великий щодо кількости; перен. про фізичні / духовні … Словник синонімів української мови
зв'язний — а, е. 1) Послідовний, логічний (про мовлення, виклад думок і т. ін.). 2) спец. Який характеризується єдністю складових частин, елементів; єдиний, неподільний. •• Зв я/зна множина/ мат. множина в топологічному просторі, яку не можна розбити на дві … Український тлумачний словник
зрощення — я, с. 1) Дія за знач. зростися. 2) Те, що зрослося. •• Фразеологі/чне зро/щення лінгв. стійке сполучення слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний на складові частини вислів … Український тлумачний словник
